|
|
|
|
.: Бібліотека :. |
|
Корінь світла Pre. S. (До написаного) Останнім часом практикую позитивний світогляд, тому якщо у когось виникне враження, що фестиваль описано крізь рожеві окуляри, то поважайте право особистості носити ті окуляри, що їй личать. З повагою Grom. ... Все почалося з того, що коли ми прийшли о 10-05 готувати приміщення, нас вже більше двох годин чекали наші гості, особливо багато було киян. Прибрати три кімнати нескладне заняття для сорока чоловік, тому ми з цим швидко впорались, багато складніше було організаторам вчотирьох потім знову насмітити. Поки хлопці протягом кількох годин перевдягалися у традиційні східні костюми і наводили марафет, для цього їм відвели окрему кімнату. Дівчата спілкувалися з господарями, обговорювали правила турнірів, хизувалися одна перед одною мечами та бокенами. У зв'язку з такою прекрасною організацією та високою самосвідомістю гостей ми розпочали фестиваль на дві години раніше. Прешим пунктом були доповіді. Оскільки охочих доповідати було безліч і ми б померли так і не дослухавши їх було обрано дві контрастні доповіді: Етикет японського меча, прикладні аспекти від маестро Хокмуна та Японська одежа від Ната-сан. Доповіді були добре підготовані та ілюстровані. Ось їх короткий зміст: Етикет японського меча, прикладні аспекти Оскільки середньовічні японці спочатку рубали, а потім розбиралися хто винуватий у них склалася досить специфічна система поводження зі зброєю. Зайшовши у дім вони разом із взуттям залишали довгий меч, що символізувало їх довіру до хазяїна, передачу свого життя у його волю. В цей час за поясом як правило залишався короткий меч, вакідзасі і танто. тобто самурай практично голий та беззбройний сідав у традиційну позу сейдзьо для розмови з господарем. Доречі тривале сидіння навколішки потребує неабиякого терпіння та тривалої звички. Ведучи розмову щоб виразити свою повагу співбесіднику і проявити верх миролюбства потрібно було покласти свій меч так, щоб він: не заважав сидіти, Був повернутий лезом до господаря меча, а обушком до співбесідника був у незручному положенні для нанесення негайного удару для правші (гість), був у зручному положенні для нанесення негайного удару для правші (господар). Це основні правила, крім того є кілька способів оцінити красу та якість меча. Було принято з підвищеною повагою ставитися як до меча так і до піхов, які часто коштували навіть дорожче. Для запобіганню потраплянню води на лезо, меч виймався з піхов лише частково, тримався на витянутих руках, щоб не потрапила волога, яку ми видихаємо. Для цієї ж мети іноді в роті затискали шмат рисового паперу. Для уникнення непорозумінь при бесідах японці дотримувалися дистанції близько 2-3 м, та уникали різких рухів, особливо у напрямку меча. Також треба було дуже обережно поправляти зав'язки пояса та меч за ним, оскільки це могло бути сприйняте як виклик. Японська одежа Японці носили різні варіанти кімоно. Шились вони із шовкової та бавовняної тканини. Чоловіки носили нижнє кімоно та штанці (нижня білизна), верхнє кімоно. Для самураїв було обов'язково носити Хакама - широкі штані, схожі на спідницю. Крім того могли одягатися різні курточки та накидки. Жінки носили таку ж саму одіж з певними відмінностями, як то короткуваті, але широченні рукава незаміжніх дівчат. Розміщення орнаментів на подолі в залежності від віку жінки. Яскравість та вибір малюнку. Жінки носили хакама червоного кольору. В залежності від соціального статусу існували дозволені та заборонені кольори, ще кольори залежали від пори року, віку, місця чи події, яку збиралися відвідати та ін. Всі кімоно крім нижнього були на підкладці. Якщо чиновник не вмів вдало підібрати колір підкладки до своїх кімоно, то йому годі було й чекати на серйозне призначення. Після численних запитань доповідачам, слухачі перетворилися в глядачів та учасників турніру мечників. Це динамічне видовище неможливо описати, тому і намагатися не буду. Головне те, що відбувся обмін досвідом між учасника ми та глядачами. Дівчата охоче пояснювали хлопцям чим вигідніша ця позиція перед тією, чому цей удар наносять саме так і чому суддя цього разу не зарахував Мій удар... Закономірно, що глядачі й учасники дуже зголодніли. Тому було влаштовано "Японську підлогу", таким чином кожен зміг скуштувати японські бутерброди з паштетом і сиром та пресмачненні сушімі. Доречі було так багато паличок, що люди брали по дві пари у руки та ще годували сусідів. Під час трапези гості обговорювали тернір та доповіді, звідусіль було чутно веселі суперечки та жарти. Оскільки гостей було багато, то чайна церемонія була спрощена - майстер чайної церемонії заварив чай у величезному чайнику і кожен з бажаючих міг сам зробити собі чай за смаком. Покінчивши з чаєм люди продовжили спілуквання у більш вузьких компаніях за інтересами. Аж ось продзвенів другий дзвоник і гості одразу кинулись займати місця у партері, хто запізнився - сидів на підлозі. Таким чином ми були свідками вистави Українського театру Ню. Описати це важко, проте спробую - всі ролі виконуються чоловіками, жіночі у масках. Оскільки з підмаски важко дихнути, а голос чується як із могили тест за акторів читають читці. В музичному супроводі лідують духові інструменти та барабани, струнні відсутні. Мене особисто вразила експресивність, бо одна й таж сама рука з віялом показувала і морські хвилі і чайок над ними. Це було просто вражаюче - мінімум декорацій та музики + висока експресивність та образність. Після довгих оплесків, що не характерно для японської традиції, було оголошено переможців конкурсу костюмів. Враховувались зовнішній вигляд, відповідність історичному аналогу та вміння носити відповідну одіж. В категорії Жіночий костюм перемогла Тін, Чоловічий костюм - Ваш покірний слуга розділив перше місце з Максом. Приз глядацьких симпатій отримала Настя-Джедаїця-Дьютан. З чим всіх вище згаданих і поздоровляємо. Окремої статті заслуговує поетичний конкурс. Дві команди повинні були найбільш вдало підібрати закінчення для Танке (японський вірш з п'яти рядків) з поміж запропонованих варіантів чи придумати його самотужки. Хто переміг я так і не зрозумів, але всім дуже сподобалося. Насамкінець було влаштовано чайну церемонію для п'яти осіб. Для кваліфікованої та адекватної участі в церемонії учасники прочитали маленьку методичку та відповідно приготувались. Вічливо вибачаючись перед присутніми та пропонуючи їм солодощі учасники церемонії куштували чай. Кожен оцінив красу чашки-піалки, майстерність майстра церемонії. Учасники обговорювали красу ікебани та каліграфічний свиток в токонома. Всі були дуже раді. Особливо коли після сорока хвилинної церемонії можна було встати і по нашому подякувати майстру за цікаво проведений час. Так завершився перший день фестивалю. Деякі гості настільки набрались нових вражень та емоцій, що наступного дня вже не прийшли. Тому фінал турніру мечників було проведено з меншою кількістю учасників та глядачів ніж відбірні бої. Проте це не зменшило їх видовищності. Найкращим виявився Фрімен-сан за що його й було премійовано шоломом кабуто, не плутати з кабутто-шоломом. Послухавши Доповідь Абата про Сумо в культурі та історії Японії гості ще раз випили чаю та направили свої стопи додому. Було дуже важко розлучатися із друзями. Допомогти пережити розлуку нам допоможе лише намір провести ще один фестиваль, аможе й не один, а може й не фестиваль.... P.S. Мені особисто дуже сподобалось. В другий день фестивалю я нарешті звик до застібок та зав'язок своєї одежі тож нарешті почувався абсолютно природно. Навіть помітив в собі такі характерні для японців риси характеру як стриманість, небагатослівність, серйозність та ін. Фестиваль повністю вдався, незважаючи на прекрасну організацію та пунктуальність учасників. Праду кажуть, якщо люди приїхали фестивалити, то ніякий чорт їм не завадить. |
 |
|
